Ψαλμός 103- Psalm 103 - المزمور المائة والثالث

Προφήτης Δαβίδ


ΕΥΛΟΓΕΙ, ἡ ψυχή μου, τὸν Κύριον.

 باركي يا نفسي الرب


Κύριε ὁ Θεός μου, ἐμεγαλύνθης σφόδρα,

 أيها الرب إلَهي لقد عَظُمتَ جداً


ἐξομολόγησιν καὶ μεγαλοπρέπειαν ἐνεδύσω

 الاعتراف وعظَم الجلال تسربَلْت

 

 ἀναβαλλόμενος φῶς ὡς ἱμάτιον, 

اللآبس النور مثل الثوب


ἐκτείνων τὸν οὐρανὸν ὡσεὶ δέρριν·

الباسط السماء مثل الخيمة


 ὁ στεγάζων ἐν ὕδασι τὰ ὑπερῷα αὐτοῦ,

والمسقـَّف بالمياه علاليه


ὁ τιθεὶς νέφη τὴν ἐπίβασιν αὐτοῦ,

الذي جعل السحاب مركبتهُ


ὁ περιπατῶν ἐπὶ πτερύγων ἀνέμων·

الماشي على أجنحة الرياح


ὁ ποιῶν τοὺς ἀγγέλους αὐτοῦ πνεύματα

الصانع ملاءكتَهُ أرواحاً


καὶ τοὺς λειτουργοὺς αὐτοῦ πυρὸς φλόγα.

وخدامَهُ لهيب نار


ὁ θεμελιῶν τὴν γῆν ἐπὶ τὴν ἀσφάλειαν αὐτῆς,

المؤسس الأرض على قواعدها


οὐ κλιθήσεται εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος.

 فلا تزول إلى دهر الداهرين


ἄβυσσος ὡς ἱμάτιον τὸ περιβόλαιον αὐτοῦ,

رداؤه اللجة كالثوب


ἐπὶ τῶν ὀρέων στήσονται ὕδατα·

 على الجبال تقفُ المياه 

 

 ἀπὸ ἐπιτιμήσεώς σου φεύξονται,

من انتهارِكَ تهرب


ἀπὸ φωνῆς βροντῆς σου δειλιάσουσιν.

 ومن صوت رعدك تجزع


ἀναβαίνουσιν ὄρη καὶ καταβαίνουσι πεδία εἰς τὸν τόπον ὃν ἐθεμελίωσας αὐτά

تَصْعَدُ الجبال وتَنزل البقاع إلى الموضع الذي أسسته لها


ὅριον ἔθου, ὃ οὐ παρελεύσονται, 

وضعت لها حداً فلا تتعداه


οὐδὲ ἐπιστρέψουσι καλύψαι τὴν γῆν.

 ولا ترجع فتغطي وجه الأرض


ὁ ἐξαποστέλλων πηγὰς ἐν φάραγξιν,

الذي يرسل العيون في الشعاب


ἀνὰ μέσον τῶν ὀρέων διελεύσονται ὕδατα·

وفي وسط الجبال تعبر المياه


ποτιοῦσι πάντα τὰ θηρία τοῦ ἀγροῦ,

تسقي كل وحوش الغياض


προσδέξονται ὄναγροι εἰς δίψαν αὐτῶν·

تَقْبَل حمير الوحش عند عطشها


ἐπ᾿ αὐτὰ τὰ πετεινὰ τοῦ οὐρανοῦ κατασκηνώσει,

عليها طيور السماء تسكن


ἐκ μέσου τῶν πετρῶν δώσουσι φωνήν.

من بين الصخور تنادي بأصواتها


ποτίζων ὄρη ἐκ τῶν ὑπερῴων αὐτοῦ,

الذي يسقي الجبال من علاليه


ἀπὸ καρποῦ τῶν ἔργων σου χορτασθήσεται ἡ γῆ.

من ثمرة أعمالك تَشبع الأرض


ὁ ἐξανατέλλων χόρτον τοῖς κτήνεσι

الذي ينبت العشب للبهائم


καὶ χλόην τῇ δουλείᾳ τῶν ἀνθρώπων

 والخضرة لخدمة البشر


τοῦ ἐξαγαγεῖν ἄρτον ἐκ τῆς γῆς·

ليَخرُج خبزاً من الأرض


καὶ οἶνος εὐφραίνει καρδίαν ἀνθρώπου

 والخمر يُفرح قلب الإنسان


τοῦ ἱλαρῦναι πρόσωπον ἐν ἐλαίῳ,

ليبتهج الوجه بالزيت


καὶ ἄρτος καρδίαν ἀνθρώπου στηρίζει.

والخبز يشدد قلب الإنسان


χορτασθήσονται τὰ ξύλα τοῦ πεδίου,

يَشبع خشب الغاب


αἱ κέδροι τοῦ Λιβάνου, ἃς ἐφύτευσας. 

وأرز لبنان الذي نصبته


 ἐκεῖ στρουθία ἐννοσσεύσουσι,

هناك تعشش العصافير


τοῦ ἐρωδιοῦ ἡ οἰκία ἡγεῖται αὐτῶν. 

 ومساكن الهيرودي تتقدمها


ὄρη τὰ ὑψηλὰ ταῖς ἐλάφοις, 

الجبال العالية للأيلة


πέτρα καταφυγὴ τοῖς λαγωοῖς.

 والصخور ملجأ للأرانب


ἐποίησε σελήνην εἰς καιρούς,

صنع القمر للأوقات


ὁ ἥλιος ἔγνω τὴν δύσιν αὐτοῦ.

 والشمس عرفت غروبها


ἔθου σκότος, καὶ ἐγένετο νύξ· 

جعل الظلمة فكان ليل


ἐν αὐτῇ διελεύσονται πάντα τὰ θηρία τοῦ δρυμοῦ.

وفيه تعبر كل وحوش الغاب


σκύμνοι ὠρυόμενοι τοῦ ἁρπάσαι καὶ ζητῆσαι παρὰ τῷ Θεῷ βρῶσιν αὐτοῖς. 

 أشبال تزأر لتخطف وتطلب من الله طعامها


ἀνέτειλεν ὁ ἥλιος,

أشرقت الشمس


καὶ συνήχθησαν καὶ εἰς τὰς μάνδρας αὐτῶν κοιτασθήσονται. 

 فاجتمعت وفي صِيَرِها ربضتْ


ἐξελεύσεται ἄνθρωπος ἐπὶ τὸ ἔργον αὐτοῦ

يخرج الإنسان إلى عمله


καὶ ἐπὶ τὴν ἐργασίαν αὐτοῦ ἕως ἑσπέρας.

 وإلى صناعته حتى المساء


ὡς ἐμεγαλύνθη τὰ ἔργα σου, Κύριε· 

ما أعظم أعمالك يا رب


πάντα ἐν σοφίᾳ ἐποίησας,

 كلها بحكمة صنَعْت


ἐπληρώθη ἡ γῆ τῆς κτίσεώς σου. 

قد امتلأت الأرض من خليقتك


αὕτη ἡ θάλασσα ἡ μεγάλη καὶ εὐρύχωρος, 

هذا البحر الكبير الواسع


ἐκεῖ ἑρπετά, ὧν οὐκ ἔστιν ἀριθμός,

هناك دبابات ليس لها عدد


ζῷα μικρὰ μετὰ μεγάλων·

حيوانات صغار مع كبار


ἐκεῖ πλοῖα διαπορεύονται,

هناك تسلك السفن


δράκων οὗτος, ὃν ἔπλασας ἐμπαίζειν αὐτῇ.

هذا التنين الذي خلقنه ليلعب فيه


πάντα πρὸς σὲ προσδοκῶσι,.

 وكلها إياك تترجّى


 δοῦναι τὴν τροφὴν αὐτῶν εἰς εὔκαιρον

 لتعطيها طعامها في حينه


δόντος σου αὐτοῖς συλλέξουσιν,

وإذا أنت أعطيتها جمَعت


ἀνοίξαντός σου τὴν χεῖρα,

تفتح يدك 


τὰ σύμπαντα πλησθήσονται χρηστότητος.

فيمتلئ الكل خيراً


ἀποστρέψαντος δέ σου τὸ πρόσωπον ταραχθήσονται·

تصرف وجهك فيضطربون


ἀντανελεῖς τὸ πνεῦμα αὐτῶν, καὶ ἐκλείψουσι

تنزع أرواحهم فيفنون


καὶ εἰς τὸν χοῦν αὐτῶν ἐπιστρέψουσιν.

 وإلى ترابهم يرجعون


ἐξαποστελεῖς τὸ πνεῦμά σου,

تُرسل روحك


καὶ κτισθήσονται, καὶ ἀνακαινιεῖς τὸ πρόσωπον τῆς γῆς.

 فيُخلقون وتُجدد وجه الأرض


ἤτω ἡ δόξα Κυρίου εἰς τοὺς αἰῶνας, 

ليكن مجد الرب إلى الدهر


εὐφρανθήσεται Κύριος ἐπὶ τοῖς ἔργοις αὐτοῦ·

ليفرح الرب بأعماله


ὁ ἐπιβλέπων ἐπὶ τὴν γῆν καὶ ποιῶν αὐτὴν τρέμειν, 

الذي ينظر إلى الأرض فيجعلها ترتعد


ὁ ἁπτόμενος τῶν ὀρέων καὶ καπνίζονται.

ويمس الجبال فتدخن


ᾄσω τῷ Κυρίῳ ἐν τῇ ζωῇ μου, 

أسبح الرب في حياتي


ψαλῶ τῷ Θεῷ μου ἕως ὑπάρχω· 

 وأرتل لإلهي ما دمت موجوداً


ἡδυνθείη αὐτῷ ἡ διαλογή μου,

ليلذ له كلامي


ἐγὼ δὲ εὐφρανθήσομαι ἐπὶ τῷ Κυρίῳ.

 وأنا أفرح بالرب


ἐκλείποιεν ἁμαρτωλοὶ ἀπὸ τῆς γῆς

فليُبد الخطأة من الأرض


καὶ ἄνομοι, ὥστε μὴ ὑπάρχειν αὐτούς.

 والأثمة حتى لا يوجدوا فيها


εὐλόγει, ἡ ψυχή μου, τὸν Κύριον.

باركي يا نفسي الرب


 

Comments

Popular posts from this blog

Θεοτόκε Παρθένε - يا والدة الإله العذراء

Ἐπὶ σοὶ Χαίρει, Κεχαριτωμένη, Πᾶσα ἡ κτίσις - إنّ البرايا بأسرها تفرحُ بكِ يا مُمتلئة نعمةً

Τῇ υπέρμαχο - إني مدينتك يا والدة الإله - Greek/Arabic Lyrics